Академічна гімназія
– то історичний пам’ятник Львова,
і бути її учнем чи виховником – це висока історична відзнака

Йосип Сліпий






Ось і закінчився цей чудовий час, який ми провели у Швейцарії і окрім шаленого бажання повернутись назад ми ще можемо осмислити і проаналізувати, що з нами відбувалося там, у цій казковій країні, серед незвичної природи, серед людей трохи іншої ментальності, але подібних до нас своєю доброзичливістю і гостиністю.

На початку проекту ми розглядали тему про цілі і ресурси, думаю, більшість на цьому проекті вперше серйозно почали задумуватись над питанням свого майбутнього, за що сердечний уклін керівникам. Крім того, ми вивчали, що таке ціль і які ресурси для тої чи іншої цілі нам потрібні, ми також розглядали тему людських потреб, і те які саме потреби – фізичні чи духовні мають переваги у нашому житті.

На проекті ми позбувались страху виступати перед великою аудиторією, страху видатись смішним, страху висловити свою думку і навчились стояти на своєму, а також шукати компроміс.

Перший тиждень.. Ох, цей перший тиждень, коли всі ще ніяковіли перед новими знайомствами, коли кожен намагався знайти нових вірних друзів та отримувати абсолютне задоволення від проведеного там часу. Це був насправді дуже хорощий початок для кожного. Щоправда, в перші дні ми ше мало розуміли, для чого нам ті всі вправи і тренінги, проте до кінця проекту ми це таки усвідомили.  

Шоб позбутись страху виступати перед публікою, ми робили презентації і виступали з ними. Власне презентацій було у нас три і всі на одну тему – «Цілі». Але перша була про те, з якими цілями ми приїхали на цей проект, друга – про те, на якому етапі ми знахожимось щодо наших цілей,  а остання, звісно, про те, чого ми таки тут добились.

Також там для нас влаштовували медитації, що хочу вам сказати, як для початківців в цій справі це викликало велике захоплення. Ми поринали в наші спогади, розслаблялись, відчували себе в родинному колі, відчували тепло сім ї, яка на тебе чекає, а це насправді потрібно і важливо, коли ти на відстані від рідних і сумуєш за ними. Ми також навчились аналізувати та пояснювати, що ми робили, які помилки були у нашому житті, дивитись на себе зі сторони.

Дні пролітали з шаленою швидкістю, і з кожним днем нам все більше подобалось те, що ми робимо, ми почали розуміти, для чого ми виконуємо ту чи іншу вправу, серйозно і креативно підходили до завдань.

На наступний тиждень, пригадую, ми мали обмін з сербами – це було дуже класно. Ми познайомились з представниками незнайомої нам країни, дізнались про їхню культуру та традиції. У нас була можливість покращити мовні навички з англійської мови та вивчити дещо з сербської. Безумовно ми отримали цінний досвід. Хочу вам описати один день спільного навчання з сербами. Нас поділили на 3 групи. У кожній групі були і серби і українці. Спочатку наша група стала учасниками спортивних ігор. Ми грали у чотири різні гри. Це розвивало у нас співпрацю в команді, вміння відчувати один одного і швидко реагувати. А от наступним етапом для нас була гра у монетку. Нашу групу ще раз поділили на половину і кожна команда зайняла місця за різними кінцями стола. У кожній групі було обрано два лідера. Завдання першого – слідкувати за монеткою, другого – вчасно схопити м’ячик. Завдання команди – якомога швидше передати через потиск рук сигнал до останнього. Ця гра нас навчила приймати поразку, вірити людям і сподіватись на краще – на перемогу. А от остання гра, напевно, запам’яталась найбільше. Це були вправи на довіру. Перша - коли ти закриваєш очі і падаєш,  інші повинні тебе зловити. Серед тих хто ловить не тільки твої знайомі, а й люди, яких ти практично не знаєш У другій вправі група людей мала підняти тебе на висоту більше двох метрів. Звісно, спершу всім було страшно, але спробувавши декілька разів, ми навчились повністю довірятись іншим.

Це було дійсно весело, ми отримали корисний досвід, спілкуючись з сербами.

Та ось останній тиждень. За два тижні ми усі здружились, нам було дуже приємно проводити день за днем разом. Ми зробили дві останні презентації, відвідали Люцерну з її надзвичайним музеєм комунікацій, а також Сант-Галлен, де ми побачили пам’ятник Вадіану, колишньому меру міста та дві абсолютно різні церкви, які нас вразили, одна  своєю вишуканістю, а друга – простотою. У Сант-Галлені ми отримали ще одне дуже цікаве завдання, яке полягало у тому, що ми мали взяти в різних людей інтерв’ю на тему «Ваші цілі в житті», а також ми розпитували людей, що вони знають про Україну. Виявилось, що про Україну в Швейцарії знають небагато це нас дійсно засмутило. Проте саме за допомогою цього інтерв’ю ми навчились комунікації з новими людьми, а також покращили свої мовні навички.

Окрім цього останній тиждень був надзвичайним для нас тим, що ми створювали свою радіо-програму про проведений тут час. Це були 9 різних груп, ми обговорювали різні теми, було цікаво працювати на цьому етапі, ще більше здружились один з одним.

Насамкінець хотіла б сказати декілька слів про наші екскурсії. Де ми тільки не були Люцерна, Констанц, Цюріх, Ліхтенштейн, Сант-Галлен, Апенцеллер. Кожне місто по-своєму нас дивувало. Ліхтентенштейн, наприклад, величністю княжого замку на вершині гори та затишною  церквою біля її підніжжя, а от протилежний Ліхтенштейну був Констанц, місто, яке наполовину належить Німеччині, наполовину Швейцарії. Нам дуже пощастило, адже в той день, коли ми прибули до Констанцу в місті якраз проходив карнавал – це дійство просто неможливо забути, ті емоції які охоплювали кожного з нас, а також учасників карнавалу. Найцікавішою екскурсією напевно для нас була подорож в Цюріх, саме там ми побачили найбільший годинник Європи, озеро Бодензее та памятник Песталоцці, а також ми побували у дуже цікавому країнознавчому музеї Цюріху. Усі епохи, століття, країни та люди були саме там. Кожне місто, у якому ми побували, має свою історію і звідусіль ми взяли її частинку з собою.

Тож підведемо підсумки. За допомогою цього проекту ми, по-перше, дізнались багато нового про досі невідому нам країну Швейцарію, по-друге, знайшли нових, вірних друзів, а також розвинули комунікаційні та лідерські здібності, покращили мовні навички. Ще ми навели контакти між Україною та Швейцарією, а також Україною та Сербією і маємо намір продовжувати співпрацю.

І насамкінець: ми просто чудово провели свій час.

Ми сумуємо за Швейцарією. Надіємось на ще одну зустріч з нею.

Додав Svir в категорію Новини гімазії;22-02-2012 20:28


Наша адреса: вул. С. Бандери 14
Телефон: 261-48-60